Після 41-річної подорожі Вояджер-2 став другим в історії міжзоряним космічним апаратом, який вийшов за межі геліосфери. Першим об’єктом, який досяг міжзоряного простору, був його попередник Вояджер-1. Його запустили з Землі на 16 днів пізніше.
Зонд Вояджер-2 був запущений в космос NASA 20 серпня 1977 року з метою дослідження Юпітера, Сатурна і Сонячної системи. Космічний корабель став першим апаратом, якому вдалося дослідити планети Уран і Нептун. У 1989 році, після завершення цієї частини місії, двох «близнюків» відправили в далекий космос.
На відміну від свого близнюка, космічний корабель Вояджер-2 має інструмент Plasma Science (PLS), який може передавати інформацію про природу геліосферної мантії та міжзоряного середовища за межами нашої Сонячної системи. Корабель буде продовжувати відправляти дані так довго, як зможе. Коли запас плутонію, що використовується як паливо, вичерпається, прилади вимикаються по черзі. За прогнозами, Вояджер-2 повністю припинить роботу після 2025 року.
Варто зазначити, що апарат поки не покинув Сонячну систему, кордоном якої вважається зовнішня межа хмари Оорта. Вояджеру-2 буде потрібно близько 300 років, щоб досягти внутрішньої межі хмари і, можливо, близько 30 тис років, щоб перетнути її.