«Пасажир»: один Ліам Нісон, один потяг і багато проблем (огляд)

Потяг перетворюється на арену розгортання непростої каверзи… Ні, це не переосмислення «Вбивства у “Східному експресі”». Патрік Вілсон і Віра Фарміґа в одній загадковій історії… Ні, це не спін-оф «Закляття». Не-такий-уже-й-рядовий благородний чоловік протистоїть лихочинцям, застосовуючи особливий набір навичок… Так, це ще один казна-який екшен-трилер із Ліамом Нісоном. Цього разу знаний як «Пасажир» («The Commuter»).

«Пасажир» має непогані моменти, але проблем куди більше

Насамперед нагадаю контекст. Це четверта колаборація Нісона та постановника Хауме Кольєт-Серри. Результатом попередніх були стрічки «Невідомий», «Повітряний маршал» і «Нічний утікач». Не надто примітні роботи, але не без певної вправності та з харизмою популярного актора. Тому вони знайшли невелику, проте вірну аудиторію. З цього погляду, новинка є самоочевидним ідейним продовженням, що цілком укладається у раніше заявлені рамки. Нічого кардинально нового – лише звичайний середньобюджетний бойовик категорії B.

Особисто я себе аж ніяк не назву прихильником сього творчого дуету, але якщо три вищезгадані зразки вас порадували, обминати стороною цей, мабуть, не варто. Якщо ж ви не були ними вражені, то не бачу причин, щоб новий фільм змінив вашу думку. Залишається з’ясувати, чи приділити увагу стрічці, якщо раніше ви просто не цікавилися творчістю Кольєт-Серри, але маєте прихильність до жанру (чи потягів) і тут раптом натрапили на «Пасажира»… Я б не заохочував – не те кіно, в якому можна знайти щось виняткове. Та як усе-таки наважитеся, збавляйте градус очікувань до мінімуму. І я би сказав, що твір не для кінотеатру. Високоякісний візуал тут відсутній, а «великоекранний» епізод фактично лиш один – кульмінаційна екшен-сцена, про зміст якої ви можете здогадатися, ознайомившись із трейлером або хоча б синопсисом (і вона не те щоб круто знята).

Із чим Кольєт-Серра лацно вправився, так це зі змалюванням місця дії. Режисер полюбляє обмежений простір і старається вижимати з нього все (до цього такими декораціями були літак у «Маршалі» та острівець у «Мілині»). Найпаче запам’ятовуються деякі лепські моменти першої третини, де нам представляють увесь потяг і його пасажирів.

Інша річ, що далі якісь такі непогані знахідки не мають великої ваги. Адже практично не завезли ані нормального розкриття персонажів, ані переконливих ролей. Друге передусім стосується досить великого ансамблю маловідомих акторів, які у теорії могли б додати автентичності, але через сукупність прорахунків усе виходить надто пласко, неефективно й де-не-де із театральщиною. Є й упізнавані обличчя: вже згадані Віра Фарміґа і Патрік Вілсон, а також Сем Нілл. Але їхні ролі такі мізерні, що назвати їх навіть другим планом буде досить голосною заявою. Іще там Дін-Чарльз Чепмен, якого ви можете знати під ім’ям Томмен Баратеон, але часу в нього на макове зерня.

Єдину добрячу роль, яку можна винести зі стрічки, має (не важко здогадатися) Ліам Нісон. Він постійно у центрі уваги і, треба визнати, тримається на рівні, хоча й не показує нічого прямо-таки особливого. Тутешній образ не занести до списку сильних у фільмографії актора, але він гідний, і йому легко симпатизувати.

Мені взагалі здається, що персонаж Нісона – один-однісінький елемент роботи, який сценаристи заповзялися довести до ладу. Бо все інше – або просто недороблене, або ж тотальна тарабарщина. Сюжет на початкових етапах дещо інтригує, але далі все тільки гірше. Бо «Пасажир» – це пазл (слово навіть зухвало фігурує в одному зі слоганів), розкиданими на підлозі (стіл для такого може бути замалий) фрагментиками якого можна трохи помилуватися, бо серед них трапляються більш-менш пригожі, але викінченої картини не отримати, позаяк докупи не збереш. А як узяти до відома, що пазлова архітектоніка є ключовою ознакою стрічки, то… можна сказати, ледве не всю стрічку її автори провалили.

Додам, що у співвідношенні зазначених угорі екшена і трилера я б віддав перевагу другому. І не тому, що він такий дужий, а тому, що екшен геть недолугий. Зате є окремі скрутні й незручні ситуації та тривожні моменти, поставлені не так погано. Та очевидно, цього не досить, щоб усе кіно було належної якості.

Висновок

Ти можеш обирати кращі проекти, Нісон. Я певен, ти можеш

Ординарна та зовсім безпретензійна ремісницька робота, ще й задавлена купою зайвих огріхів. Один із тих фільмів, що не надихають жодним чином і не здатні навіть у межах власного жанру й теми показати якийсь пристойний результат. А сама концепція могла отримати помітно ліпший розвиток… в інших руках.