Огляд найбільш адреналінового фільму 2015 року – Форсаж 7

Франшиза «Форсаж» вже давно відійшла від концепції стріт-рейсінгу, та й взагалі гонок, і стала запаморочливим екшеном, з тюнінгованими тарантайками, напівоголеними дівчатами, безжалісними бійками, нереальними трюками, шаленою зйомкою і все це приправлено зірковими акторами. До касту останніх, до речі, додався головний антагоніст Стетхем, Курт Рассел, Тоні Джа та Ронда Роуси (зірка реслінгу).

Сьома частина «Форсажу» була і є унікальною, адже ще більше року тому, в автокатастрофі загинув головний герой цієї картини – Пол Уокер, що ставило під загрозу весь подальший розвиток фрашизи, і було цікаво, як зняти фільм без одного з головних героїв. На момент аварії було знято вже половина цього фільму, тож режисери і продюсери, заручилися підтримкою братів Уокера – Калеба та Коуді, і знялися в сценах, що залишилися у персонажа Пола. Замість стандартного огляду фільму, я краще надам вам діалог з одним з моїх друзів, з приводу цього фільму.

– Чув ти відвідав допрем’єрний показ «Форсаж 7», як там кінчик?

– Сьома картина – це найепічніша з усіх частин «Форсажу». Вона по суті стала завершенням першої сторінки, або ж навіть цілого тому, історії про стріт-рейсінг, поліцію та родину. For Paul. Я, як і багато моїх однолітків, виросли на фільмах «Форсаж». Ностальгія. За 14 років свого існування ця франшиза стала невід’ємною частиною голлівудської культури.

– Ну то зрозуміло, сам виріс на ньому. А що ж такого епічного в останній частині?

– Справа в тому, що цього разу «гоночна родина» Торетто не буде працювати на когось щось спіймати чергового «бензо-голового» маніяка, а сама стане мішенню наступного антагоніста Стетхема.

– Як він, до речі?

– На відміну від більшості інших поганців франшизи, як то Коул Хаузер (Подвійний форсаж), Жоакім ді Алвейда (Форсаж 5) та Люк Еванс (Форсаж 6), персонажі яких було розкрито, антагоніст останньої частини навпаки виглядає надто карикатурно. Напевно велика кількість героїв картина не дозволила режисерові виділити хоча б 5 хвилин, для розкриття образу Стетхему, через що про нього можна сказати лише… «ну, він тут зіграв поганця».. от і все. Натомість акторська гра інших героїв картини змушує повірити в те, що вони це пережили, на відміну від самих подій, що відбуваються на екрані.

– Але у них завше було безліч нереального в кадрі, за це ми їх і любимо.

– Так то воно так, але якщо вивести співвідношення справжньої і не справжньої поведінки авто в фільмі, то останній перемагає з суттєвою перевагою. Польоти на автівці між будівлями, змагання між безпілотним літаком і швидкою допомогою, Dodge Charger проти «хвинтокрила», це лише мала доля того, до чого додумалися сценаристи і режисер картини. Складалося враження, ніби вони притримувалися концепції «не має нічого не можливого».

– Ти зазначив Dodge Charger, це мабуть тачка Домініка Торетто, здається саме він був адептом масл-карів у фільмі?

– Каскад автомобілів, що промайнув перед очима за дві години вражає. Тут вам і ліванський Lykan HyperSport, який був випущений у кількості семи штук по ціні три з половиною мільйони доларів, і останній McLaren, і мій улюблений, найбільш патріотичний автомобіль в світі, з тризубом на носі, Maserati Ghibli. А, ну і звичайно, ціла низка Dodge Charger-ів різних років випуску і комплектації, на яких колесив герой Віна Дизеля.

– Тож, чи вартий цей фільм перегляду?

– Без сумніву, це один з кращих блокбастерів, екшенів, бойовиків, приправлених бензином з високим октановим числом, спокусливими дівчатами та їх формами, бійками, трюками та улюбленими новими і старими акторами. Ностальгічно і зі сльозами на очах, я мушу визнати, що ціла епоха, яка виросла на Браяні О’Конері, у виконанні Пола Уокера, що бореться з несправедливістю за кермом свого чотирьох колісного коня, щойно закінчилася (а за відчуттями промайнула наче за секунду). Для нас з вами, Пол Уокер завжди буде живим.   

https://www.youtube.com/watch?v=9tB7ezM2TN8&list=PLzGWkUxWynPsY5Bcpe_eEMdo9OVYyCDAu&index=1