Укрзалізниця хоче знову запровадити жіночі купе. Чи справді це допоможе?

Укрзалізниця повідомила, що має намір знову повернути жіночі купе. Така ініціатива вже запроваджувалась у 2010 році, але подібні вагони не набули популярності – залишалися нерозпродані квитки і компанія згорнула проєкт. Та ось нова петиція практично набрала необхідну кількість голосів і схоже, що купе знову повернуться. Для чого такі жіночі купе і чому це може виявитися поганою ініціативою, попри хороші наміри?

• Укрзалізниця аналізує звернення пасажирів за допомогою ChatGPT
• Укрзалізниця вперше протестувала таргетовані навігаційні сповіщення через застосунок
• Укрзалізниця оновила правила повернення коштів за квитки

Щоб запровадити жіночі купе, спочатку необхідно розробити IT-рішення. Ще внести зміни до нормативних актів, проконсультуватися з юристами, міжнародними та українськими громадськими організаціями. А вже тоді братися за це.

«Безпека українців – незалежно від гендеру – є нашим фундаментальним пріоритетом, особливо в період повномасштабної війни. Наші залізничники уважно вивчили світовий досвід, адже жіночі купе або вагони існують у деяких країнах Азії та були протестовані в Європі. Ми віримо в комплекс заходів, де тривожні кнопки та сигналізація в купе, відеоспостереження, посилене патрулювання і невідворотне покарання за будь-який доведений прояв домагань відіграватимуть ключову роль у викоріненні цього явища. Тому поточне рішення залізниці – допомогти жінкам почуватися комфортніше та безпечніше за допомогою комплексу заходів, одним з яких стане «пілот» з жіночими купе. Ми тестуватимемо їх упродовж декількох місяців та разом з громадою і фахівцями приймемо рішення щодо масштабування. Це буде залежати від реального попиту та відгуків», – зазначив голова правління АТ «Укрзалізниця» Євген Лященко.

Разом з цим проводиться робота над комплексним підвищенням безпеки поїздок: усі нові та модернізовані вагони – а це вже близько 15% вагонів у активному використанні – оснащені камерами відеоспостереження та кнопками виклику провідника.

На першому етапі послугу з купівлі квитків у жіночі купе можливо реалізувати тільки через мобільний застосунок УЗ.

Але, насправді, жіночі купе – це не вирішення проблеми

Три роки тому «Укрзалізниця» повідомила, що не вважає доцільним розділення купе за статями. Оскільки під час бронювання квитків важко визначити стать, бо деякі імена та прізвища. Зокрема іноземних громадян, складно ідентифікувати як «жіночі» чи «чоловічі». Тому така інновація може сприйматись як дискримінація та сексизм.

Окрім того, з правової точки зору, не можна відмовити пасажиру в купівлі квитка. Наприклад, якщо чоловік-пасажир хоче купити квиток, а вільні місця лише у купе для жінок, то юридично йому не можуть відмовити.

Опитування Reuters 2014 року, в якому взяли участь 6300 жінок по всьому світу, показало, що 70% опитаних вважають, що їм буде безпечніше подорожувати окремим вагоном.

Політика створення окремих вагонів метро та поїздів для жінок реалізується у багатьох країнах, від Індії до Японії та Мексики. У метро Мехіко з 2000 року існують вагони з написом «Тільки для жінок та дітей (хлопчики – до 12 років)», вхід до них контролюють жінки-поліцейські. Але там, де такого контролю немає, поділ не працює: у годину пік вагони китайського метро, призначені тільки для жінок, як і раніше, сповнені чоловіків. У Південній Кореї програму створення змішаних та жіночих вагонів запроваджували тричі, припиняючи, коли чоловіки почали масово порушувати правила.

Але в інших країнах ці заходи безпеки більше спрямовані на запобігання домаганням у транспорті. Вони не розрахованому на багатогодинну дорогу, зачинені двері купе та лотерею: з якими трьома людьми ти опинишся у дуже обмеженому просторі.

Реальна історія насилля

2020 року суспільство сколихнула гучна справа Анастасії Лугової, яка їхала поїздом Маріуполь – Київ разом із семирічним сином. Вночі до їх купе увірвався тричі судимий чоловік, сильно побив Анастасію і спробував зґвалтувати. Тоді багато жінок висловилися про те, що Україні потрібні гендерно-сегреговані вагони.

Тоді ця ініціатива, як і зараз, викликала багато глузування з того, що жінки не почуваються в безпеці, перебуваючи в замкненому просторі наодинці з незнайомими чоловіками. Противники петиції вказують, що це дискримінація за ознакою статі, хоча це не так – адже діляться не всі вагони поїзда. Пропонується створення хоча 6 одного вагону для жінок та одного для чоловіків. Решта залишаються змішаними і ніхто не поділяє людей, змушуючи вибирати спеціальний вагон.

Який підхід був би правильним?

Інша підстава для критики вагоміша, і ця тема порушується у всіх країнах, які запроваджують подібну ініціативу. Експерти вказують на те, що такою сегрегацією ніби нормалізується насильство. Надаючи жінкам окремі вагони, суспільство ніби визнає, що чоловіки не можуть контролювати свою поведінку. Це підтверджує мексиканське дослідження 2017 року – за гендерної сегрегації у транспорті жінки, які не користуються жіночими вагонами, сприймаються як відкриті для сексуального контакту.

Питання не лише вагонів, а й загалом окремих жіночих просторів залишається дискусійним: чи справді вони допомагають жінкам відчути себе захищенішими – чи, навпаки, ізолюють їх, маючи на увазі, що жінкам небезпечно перебувати поза подібними місцями?

У звіті Фонду FIA, в якому розглядаються різні політичні підходи до безпеки жінок у громадському транспорті, робиться висновок про те, що гендерний поділ не вирішує основну проблему, повʼязану з насильством.

Рекомендується підходити до проблеми системно, починаючи з впровадження якісної сексуальної освіти (без підручників, які вчать дівчинку не стати жертвою зґвалтування, але не вчать хлопчиків та дівчаток повазі до чужого тіла), просвітницької роботи з обговоренням віктимблеймінгу до покращення роботи правоохоронних органів та підвищення рівня довіри до них.

За матеріалами Маяк