📰 Новини
Кількість супутників на орбіті Землі: хто ними володіє
Кількість супутників, що обертаються навколо Землі, невпинно зростає, відіграючи ключову роль у сучасному житті. Якщо наприкінці 2022 року їх було приблизно 6700, то станом на травень 2025 року ця цифра сягнула близько 11 700 активних апаратів. Ці пристрої виконують життєво важливі функції, як-от звʼязок, навігація, прогнозування погоди та наукові дослідження, дозволяючи краще розуміти планету та Всесвіт. Штучні супутники стали незамінними інструментами, тоді як природні супутники Землі, окрім Місяця, часто лишаються непоміченими, проте також є частиною орбітальної системи планети. У цій статті розглянемо актуальну кількість як штучних, так і природних супутників Землі, їхнє призначення, особливості орбіт, а також виклики, які несе стрімке зростання космічної активності.
Скільки штучних супутників обертається навколо Землі?
Кількість штучних супутників на орбіті Землі зростає з надзвичайною швидкістю. Станом на 31 грудня 2022 року на орбіті перебувало приблизно 6718 активних супутників, а вже у травні 2025 року їхня кількість сягнула близько 11 700 активних апаратів. Переважна більшість із них розміщена на низькій навколоземній орбіті (ННО) — до 2000 км над поверхнею планети.
Якщо ж враховувати й неактивні апарати — ті, що вже вийшли з ладу або очікують зняття з орбіти, — то загальна кількість супутників, за оцінками Управління ООН з питань космічного простору, може досягати 14 900. Проте цю цифру складніше точно підтвердити, адже такі обʼєкти не завжди добре відстежуються. У 2020 році на ННО було запущено понад 1300 нових супутників, а у 2021-му — 1400. У 2022 році було здійснено понад 150 запусків. Деякі фахівці прогнозують, що в найближчі десятиліття загальна кількість супутників може зрости майже до 100 000 одиниць. Перший штучний супутник Землі, «Супутник-1», було запущено СРСР у 1957 році. Відтоді людство здійснило тисячі запусків, хоча точна сукупна кількість виведених на орбіту обʼєктів різниться залежно від джерела та методології підрахунку — актуальну статистику можна відстежувати за даними Our World in Data.
Призначення та класифікація штучних супутників
Штучні супутники Землі мають широке коло застосувань, що охоплює різні аспекти сучасного життя та науки. Їхня функціональність постійно розширюється завдяки розвитку технологій. Серед основних призначень можна виділити:
- Звʼязок: Забезпечення глобального покриття для телефонних розмов, телебачення та інтернету. Системи, як-от Starlink, є яскравим прикладом цього, пропонуючи широкосмуговий доступ навіть у віддалених регіонах, де наземна інфраструктура відсутня. Дізнатися про потенціал Starlink замінити мобільний інтернет та його важливість для доступу до інформації, коли потрібно отримувати інформацію без мобільного звʼязку та інтернету.
- Навігація. Глобальні навігаційні супутникові системи (GNSS), як-от GPS (США), ГЛОНАСС (росія), Galileo (ЄС) та BeiDou (Китай), надають точні дані про місцеперебування та час для мільярдів користувачів щодня, від автомобілів до смартфонів.
- Спостереження Землі. Моніторинг клімату, погоди, природних ресурсів, сільського господарства, лісів, океанів та льодовиків. Це допомагає вченим відстежувати зміни на планеті та прогнозувати стихійні лиха.
- Метеорологія. Збір даних для прогнозування погоди та відстеження ураганів, штормів та інших атмосферних явищ.
- Наукові дослідження. Вивчення космосу, астрономія, фізика атмосфери та космічна біологія. Дослідження космічного простору дозволяє краще зрозуміти влаштування Всесвіту.
- Оборона та безпека. Розвідувальні, спостережні та комунікаційні супутники, що використовуються для військових цілей. На жаль, деякі країни також розгортають космічну зброю для атаки на супутники інших держав.
Орбіти штучних супутників: висоти та типи
Штучні супутники обертаються навколо Землі на різних висотах та типах орбіт, кожен з яких оптимізований для певних завдань:
- Низька навколоземна орбіта (ННО — Low earth orbit): Це найближча до Землі орбіта, зазвичай на висоті від 160 до 2000 км. Супутники на ННО рухаються швидко, роблячи оберт навколо Землі за 90–120 хвилин. Вони ідеально підходять для спостереження Землі (забезпечують високу роздільну здатність зображень), метеорологічних досліджень та широкосмугового інтернету (як у випадку з Starlink). Однак для забезпечення постійного покриття на великій території потрібна велика кількість супутників у сузірʼї.
- Середня навколоземна орбіта (СНО — Medium earth orbit): Ця орбіта розташована на висоті від 2000 до 35 786 км. Найбільш відоме застосування СНО — це навігаційні системи, як-от GPS, ГЛОНАСС і Galileo. Супутники на СНО рухаються повільніше, ніж на ННО, і забезпечують ширше покриття, що зменшує необхідну кількість апаратів для глобальної системи. Дізнатися більше про супутник NTS-3, який в подальшому стане GPS, є прикладом розробки для цієї орбіти.
- Геостаціонарна орбіта (ГСО — Geostationary orbit): Розташована на висоті 35 786 км безпосередньо над екватором. Супутники на ГСО рухаються з тією ж кутовою швидкістю, що й Земля, залишаючись над однією і тією ж точкою на поверхні. Це робить їх ідеальними для супутникового телебачення та деяких видів звʼязку, оскільки антени на Землі можуть бути фіксованими. Використання трьох апаратів типу ГСО, розміщених на рівній відстані один від одного, забезпечує практично всесвітнє покриття.
- Висока еліптична орбіта (ВЕО — Highly elliptical orbit): Це еліптичні орбіти з високим апогеєм (найвіддаленішою точкою від Землі) і низьким перигеєм (найближчою). Вони використовуються для спостереження за полярними регіонами, де супутники на інших орбітах мали б обмежену ефективність.
Лідери за кількістю штучних супутників на орбіті: дані станом на 2022 рік
Приватні компанії
У 2022 році компанія SpaceX, очолювана Ілоном Маском (Elon Musk), беззаперечно була лідером галузі, маючи найбільшу кількість супутників на орбіті, яка становила майже 50% від загальної кількості. У тому ж році компанія вже виконала 62 місії, перевершивши будь-яку іншу компанію чи країну, і керує тисячами космічних апаратів Starlink, що забезпечують глобальне підключення до супутникового інтернету.
На другому місці у 2022 році була британська компанія OneWeb Satellites. Компанія зі штаб-квартирою в Лондоні зараховує уряд Великої Британії до числа своїх інвесторів і надає послуги високошвидкісного інтернету урядам, підприємствам і громадам. Важливо також відзначити, що попри домінування Starlink, у найближчі роки компанія зіткнеться з гострою конкуренцією. Зокрема, Amazon Project Kuiper планує розгорнути 3236 супутників до 2029 року, щоб конкурувати з мережею SpaceX.
Державні програми
Після провідних приватних компаній, державні структури країн також володіють значною частиною супутників, що обертаються навколо Землі. Якщо врахувати ті, що належать уряду США і американським компаніям, то ця країна залишалася лідером за загальною кількістю супутників (4529) у 2022 році. Проте, якщо рахувати лише ті, що належать безпосередньо державному сектору, тоді США посідало 4 місце, поступаючись Китаю.
Американські витрати на космічні програми у 2022 році сягнули $62 мільярдів, що в 5 разів більше, ніж у Китаю ($12.4 мільярда за даними 2022 року), країни, яка тоді посідала друге місце (369 супутників) серед лише державних операторів. Китай прискорив свою космічну програму з початку 2000-х років і наразі має значну кількість супутників на орбіті, що належать безпосередньо державним установам. Більшість із них використовуються для спостереження Землі, звʼязку, оборони та розвитку технологій.
Важливо зазначити, що наведена нижче таблиця відображає дані станом на 31 грудня 2022 року. З того часу загальна кількість супутників значно зросла, і розподіл часток міг змінитися, однак деталізовані актуальні дані про повну структуру власності для понад 11 700 активних супутників не були публічно доступні в наданих джерелах.

| Власник | Кількість | Частка | Країна |
| SpaceX | 3395 | 50% | США |
| OneWeb Satellites | 502 | 7% | Велика Британія |
| Китай | 369 | 5% | Китай |
| Державні структури США | 306 | 4% | США |
| Planet Labs, Inc. | 195 | 3% | США |
| російська федерація | 137 | 2% | росія |
| Spire Global Inc. | 127 | 2% | США |
| Swarm Technologies | 84 | 1% | США |
| Iridium Communications, Inc. | 75 | 1% | США |
| Решта | 1528 | 23% | |
| Загалом | 6718 | 100% |
* Загальна кількість супутників, що обертаються навколо Землі, станом на 31 грудня 2022 року.
Космічне сміття: зворотний бік зростання кількості супутників
Невпинне зростання кількості супутників на орбіті несе за собою серйозні виклики, головним із яких є проблема космічного сміття. Космічне сміття — це будь-які рукотворні обʼєкти на орбіті Землі, що більше не функціонують, включаючи відпрацьовані ступені ракет, неактивні супутники, а також мільйони дрібних уламків від зіткнень та вибухів. На низькій навколоземній орбіті (ННО) вже є щонайменше 128 мільйонів уламків, з яких приблизно 34 тисячі мають розмір понад 10 см. У наступні 10 років їхня кількість збільшиться, що створить підвищений ризик зіткнень.
Ця проблема становить загрозу для діючих супутників та майбутніх космічних місій, оскільки навіть найменший уламок, що рухається з величезною швидкістю, може завдати катастрофічної шкоди. Існує також концепція синдрому Кесслера, за якою ланцюгова реакція зіткнень може зробити певні орбіти непридатними для використання. Крім того, велика кількість супутників, особливо мега-сузірʼїв, спричиняє так зване світлове забруднення, ускладнюючи астрономічні спостереження із Землі. Зʼясувати відповідальність за космічне сміття залишається складним питанням міжнародного права та співпраці.
Природні супутники Землі: не тільки Місяць
Коли йдеться про природні супутники Землі, першим на думку спадає Місяць — найбільший супутник серед камʼянистих планет Сонячної системи та єдиний постійний природний супутник планети. Однак твердження про те, що Місяць є єдиним супутником Землі, не зовсім коректне. Планета має й інші природні обʼєкти, які тимчасово перебувають на її орбіті або в гравітаційному впливі.
Гравітація Землі часто захоплює навколоземні астероїди та пилові хмари, які перетворюються на тимчасові природні супутники. Тимчасові природні супутники, такі як астероїд 2020 CD3 (тимчасове позначення за роком і датою відкриття), можуть обертатися навколо Землі протягом кількох місяців або років, перш ніж їхні орбіти стануть нестабільними, і вони або вийдуть у космос, або згорять в атмосфері. Розрахунки астрономів показують, що в будь-який момент часу навколо Землі обертається щонайменше шість супутників, народжених Місяцем — мікроскопічних пилових частинок. Крім того, існують коорбітальні обʼєкти, наприклад астероїди «3753 Круїтні» (Cruithne) та «469219 Камооалева» (Kamoʻoalewa) — каталожні ідентифікатори Центру малих планет. Хоча ці обʼєкти рухаються в орбітальному резонансі із Землею 1:1, їхні орбіти розташовані навколо Сонця, а не безпосередньо навколо Землі, тому їх зазвичай не відносять до справжніх супутників.
Майбутнє супутникової індустрії та виклики
Попри те, що інтернет сприймається як належне у великих мегаполісах і розвинених країнах, досі є території, де люди ніколи не користувалися інтернетом. Така разюча відмінність допомагає усвідомити, який є величезний потенціал для зростання супутникової індустрії. Очікується, що зростаючий попит на дані та поява нових економічно ефективніших супутникових технологій створять значні можливості для приватних космічних компаній. У цьому контексті прогнозується, що попит на супутники зросте в чотири рази протягом наступного десятиліття.
Очікується, що попит, який зростає, на дані та поява нових економічно ефективніших супутникових технологій створять значні можливості для приватних космічних компаній. У цьому контексті прогнозується, що попит на супутники зросте в чотири рази протягом наступного десятиліття.
Водночас це зростання створює й нові виклики. Згадана раніше проблема космічного сміття вимагає негайних рішень та міжнародної співпраці. Крім того, «вантажопідйомність» орбіти, тобто максимальна кількість супутників, які можуть одночасно перебувати на орбіті без критичних наслідків, не є безмежною. За оцінками Університету Британської Колумбії, для низької орбіти ця межа становить близько 100 000 супутників. Після досягнення цієї цифри нові апарати запускатимуться лише на заміну старим, що вимагатиме ефективних систем управління трафіком та виведення з ладу застарілих супутників.
Правила коментування
Вітаємо Вас на сайті Pingvin Pro. Ми докладаємо всіх зусиль, аби переконатися, що коментарі наших статей вільні від тролінгу, спаму та образ. Саме тому, на нашому сайті включена премодерація коментарів. Будь ласка, ознайомтеся з кількома правилами коментування.
- Перш за все, коментування відбувається через сторонній сервіс Disqus. Модератори сайту не несуть відповідальність за дії сервісу.
- На сайті ввімкнена премодерація. Тому ваш коментар може з’явитися не одразу. Нам теж інколи треба спати.
- Будьте ввічливими – ми не заохочуємо на сайті грубість та образи. Пам’ятайте, що слова мають вплив на людей! Саме тому, модератори сайту залишають за собою право не публікувати той чи інший коментар.
- Будь-які образи, відкриті чи завуальовані, у бік команди сайту, конкретного автора чи інших коментаторів, одразу видаляються. Агресивний коментатор може бути забанений без попереджень і пояснень з боку адміністрації сайту.
- Якщо вас забанили – на це були причини. Ми не пояснюємо причин ані тут, ані через інші канали зв’язку з редакторами сайту.
- Коментарі, які містять посилання на сторонні сайти чи ресурси можуть бути видалені без попереджень. Ми не рекламний майданчик для інших ресурсів.
- Якщо Ви виявили коментар, який порушує правила нашого сайту, обов’язково позначте його як спам – модератори цінують Вашу підтримку.
Схожі новини
ESA затвердила місію ARRAKIHS для галактичної археології
Європейське космічне агентство (ESA) офіційно затвердило космічну місію Arrakihs, що має стартувати до кінця 2030 року. Вона досліджуватиме слабке світіння гало навколишніх галактик, розкриваючи таємниці формування та еволюції галактик.
NASA назвала екіпаж місії Artemis III на 2027 рік
Американське космічне агентство NASA робить черговий крок до реалізації однієї з найскладніших пілотованих місій сучасності, а саме Artemis III, запланованої на 2027 рік. Агенція оголосила імена чотирьох основних членів екіпажу та одного запасного, які візьмуть участь у цьому випробувальному польоті, що є ключовим для підготовки до Artemis IV у 2028 році.