Враження від фестивалю WeGame 4.0 та фотозвіт

21-22 квітня пінгвінята побували на фестивалі WeGame 4.0, охарактеризованого як головна подія ґеймерської України. Гучна заява? Так, але й результат був гучний! А ще атмосферний, насичений і просто дуже приємний. Як ми знаємо, все приємне має тенденцію закінчуватися. І найчастіше навіть трішки швидше, ніж хотілося б. Але хай там як, ці два дні пролетіли вмить, і тепер настав час повідати (у словах і фотографіях), що являв собою цей крутезний захід.

Перше, про що хочеться зазначити – це досить гарний вибір локації для проведення. Фестиваль розгортався у Національному комплексі «Експоцентр України» на ВДНГ. Просторість і досить красиве оточення давали змогу спокійно і з насолодою прогулюватися навколо, розбавляючи перебування на івенті, та й сама будівля досить непогана. Щоправда, момент із просторістю не стосується внутрішнього осереддя. Людей, стендів, техніки, будь-якого наповнення було більш як удосталь (що чудово!), а от місця – не те щоб. Але хоч і було тіснувато, до цього швидко звик, та й ноги ніхто не відтоптав.

Узагалі народ зібрався чемний, культурний, відкритий і… життєрадісний, принаймні наскільки я міг судити з вигляду. А також (що точно не менш важливо) креативний і реально зацікавлений у тематиці фесту. І передусім я мовлю про численних косплеєрів, кількість і багатоманітність яких приємно вразила. Так само, як і якість костюмів більшості з них.

WeGame був тим місцем, де тебе оточували втілені в життя персонажі з улюблених ігор, фільмів, серіалів і коміксів. Усі відразу. З найрізноманітніших творів! Уявляєте, як це? Я на таких заходах раніше не бував, тому… уявляв, авжеж, але таки не був готовий до всього й одразу. Тож враження були позамежні. Тут, наприклад, вирішила відпочити від шалених пригод Лара, а неподалік і Гарлі, яка нарешті позбулася влади Джокера над собою. Ще за кілька кроків бачу Флеша, який не збирається сумувати після провалу «Ліги», а трохи далі – Пеннівайза, що його якимось дивом пустили порозважатися. Ось помічаю Цирі, а згодом Елой. Тут походжають Букер з Елізабет, а там удається розгледіти Емілі. А потім у полі зору з’являються інші та інші, я навіть не впізнаю всіх, але радію тому, що бачу.

І це я навіть не кажу про косплей-шоу, учасники якого ще й видавали міні-перфоманси на великій сцені. Мені пощастило спостерігати лише за кількома з них, але навіть цього мінімуму вистачило, аби впевнитися у яскравості видовища загалом і в енергійності та пристрасті безпосередньо виконавців.

Ще однією особливістю була неабияка наповненість. Спочатку було взагалі непросто розібратися, на чому зупинитися та в якому саме кутку провести час. Стендів було представлено сила-силенна. Це і крамнички з численними цікавинками (здебільшого постери, магніти, наліпки, комікси, книжки, м’які іграшки), і ігрові студії (зокрема, стартапи), і техніка (чи не найбільшу увагу відвідувачів привертав VR). Можна було затестити ґаджети та демоверсії майбутніх інді-забавок. А ще ж були зони як для турнірів, так і для казуальних гравців. У першій було гаряче, і туди я не наважувався наближатися. А у другій зовсім спокійно – там можна було розслабитися і побавитися чисто у своє задоволення, але туди я чомусь не встиг наблизитися.

Мій тайм-менеджмент залишав бажати кращого. Тож я, на жаль, ознайомився мало з чим. Якщо конкретніше, то на деякий час перенісся у Стародавній Єгипет в Assassin’s Creed Origins та на американські будинки в Rampage. Щодо першого скажу так: хоча я ще нормально не вглибився в Origins, усе ж таки остаточно переконався, що маю серйозно взятися за неї. Привабний сетинг і візуальна розкіш однозначно приковують увагу і спонукають знайти колись час на проходження цього блокбастеру. А щодо Rampage усе просто: це справді весела й виправдана потіха, тобто саме те, чим не стала її нікудишня кіноадаптація.

Насправді на івенті було навіть більше кльових речей, ніж ті, що я загадав вище. Це, зокрема, понад десяток лекцій різних представників індустрії, на які я не встиг потрапити, але значна частина з яких точно була варта того.

Ну, а щодо побажань на черговий рік фестивалю (який я вже нетерпляче чекаю!), то я би хотів побачити й почути ще більше закордонних візитерів. Хоча якщо подумати, то й узагалі більше всього, що тільки можна. Бо коли виходить добре, чом би й не хотіти, щоб було краще!

Підсумовуючи, додам, що загалом на фесті панувала дружня й весела атмосфера раннього літа, злагоди, перевтілення та ескапізму. Це було місце єднання шанувальників ґеймінґу різних жанрів і форматів та поп-культури загалом. WeGame потішив позитивом, людьми та навіть погодою. Ну, а тепер мені лише залишається гадати, як наступного разу його творці перевершать себе, а ще – які цікаві й гідно реалізовані образи можна буде зустріти під одним дахом.

WeGame 4.0

P.S. Висловлюємо подяку організаторам за доступ до WeGame 4.0. А також окремо дякуємо Лідії Цененко за допомогу в організаційних питаннях.